Про термін служби шин: як зрозуміти, що зимові шини час викидати?
Найчастіше поганий стан шин помітний навіть під час побіжного огляду. З літньою гумою в цьому плані простіше: її можна закатати мало не до сліків, перед тим, як утилізувати. Із зимовою гумою такий номер не пройде, тому тут частіше стан шин автовласники оцінюють за зміненою поведінкою автомобіля: шини стали гірше тримати на льоду або сильніше буксувати в снігу. Втім, у такій методиці є істотний мінус: якщо занадто пізно зрозуміти, що шина вже не тримає, новий комплект вам може більше не знадобитися.
Тож звернемо увагу на візуальні підказки, які просигналізують, що зимова шина своє вже відпрацювала.
Почнемо з глибини протектора. Залишкова глибина рисунка протектора становить не менше 4 мм (для порівняння, у літніх покришок легкових автомобілів ця величина може опускатися до 1,6 мм). Це пов’язано з тим, що при зносі протектора здатність шини зливати воду або сльоту знижується, а гальмівний шлях поступово збільшується. Відповідно, рівень безпеки водіння знижується. Багато виробників наносять мітки на гуму у вигляді перегородок або шкали з цифрами: у міру стирання покришок ви можете без спеціального щупа або лінійки оцінити їхній залишковий ресурс.
Від глибини протектора перейдемо до його зносу, оскільки він буває нерівномірним. Найчастіше це спричинено несправностями підвіски, а також неправильно обраним тиском повітря в колесах. Але і на повністю справному автомобілі шини стираються нерівномірно, тому під час шиномонтажу потрібно позначати, на якому місці вони стояли (наприклад, 1Л – передня ліва, 2П – задня права), і під час наступного перевзування міняти покришки місцями – так тони прослужать довше.
Ще одна біда старих зимових шин – поява мікротріщин, викликаних впливом сонячного світла. Такі мікротріщини можуть швидко прогресувати, особливо при різкому стилі водіння машини. Каучук при цьому втрачає початкову еластичність, внаслідок чого погіршується зчеплення з дорогою. Особливо це помітно при проходженні поворотів по вологому асфальту.
Механічні пошкодження шин – це, як правило, вирок. Порізи, тріщини, поява опуклостей – це сигнал “пора на звалище”. На практиці ремонту піддаються лише невеликі пошкодження (проколи до 5 мм у діаметрі).
Якщо шини шиповані, то потрібно дивитися на наявність шипів. При втраті приблизно 70% шипів шину використовувати не можна. Потрібно розуміти, що шипована шина без шипів – це не те саме, що нешипована фрикційна шина, яку в народі називають липучкою. Склад гумової суміші таких шин, як і їхні властивості, істотно відрізняються.
Вік шин теж має обмеження: бажано, щоб він не перевищував п’ять років. Якщо ви забули, коли купували зимову гуму, дату виробництва можна знайти на боковині шини. Причому, якщо покришки зберігати неправильно, деформуючи корд або піддаючи протектор впливу ультрафіолету, термін служби може зменшитися.
З метою економії деякі автомобілісти до зими змінюють тільки пару коліс. Правилами це не заборонено: головне, щоб на одній осі стояли однакові шини. В ідеалі бажано придбати нову пару коліс тієї самої моделі, що і на другій осі. Але доходити до маразму не варто: за часів дефіциту радянські автовласники використовували комбінацію із зимової гуми на ведучій осі та літньої на веденій. Часто такі експерименти закінчувалися плачевно.
Звичайно, що викидати комплект зимової гуми, яка ще до кінця не втратила свій товарний вигляд, завжди шкода. Але, тут потрібно переконати себе, що на кону ваша ж безпека. На практиці економія на зимовій гумі майже завжди виходить боком. Зрештою шини – це такий самий витратний матеріал, як і щітки склоочисника чи гальмівні колодки, нехай і дорожчий.
Утім, що сьогодні дешеве?
