П’ять міфів про шини, в які вірить більшість автовласників
Один із усталених міфів стверджує, що вузькі колеса — це не дуже добре. Якось само собою зрозуміло, що ширина шини має бути більш-менш серйозною. Шини, які стоять на болідах «Формули-1» для більшості автовласників — перебір. Але тоненькі шини, що нагадують за габаритами «докатку», з масової точки зору видаються ще менш прийнятним варіантом. Тим часом, вузькі колеса мають знижений аеродинамічний опір при практично тих же характеристиках при їзді по твердому покриттю, що і їх ширші аналоги. Недарма їх ставлять не лише на сучасні електромобілі, а й навіть на масл-кари. Наприклад, на Chevrolet Corvette Stingray.
Другий міф про шини бере своє коріння з тієї ж «дворово-гаражної» автомобільної культури. Згідно з ним, чим ширша шина, тим краще прискорення та гальмування вона забезпечує. Насправді, це не так. Для хорошого зчеплення з дорогою при прямолінійному русі автомобіля важлива не так ширина, скільки довжина плями контакту шини з асфальтом. Тобто краще гальмувати і прискорюватися (за інших рівних умов) буде автомобіль, взутий у колеса більшого діаметра.
Викриття наступної помилки, напевно, викличе яскраву реакцію у читача. Виявляється, що на сильно спущеному колесі можна без проблем проїхати хоч сотню кілометрів без жодної шкоди для протектора та шини взагалі. Хоча таке твердження, напевно, викличе недовіру багатьох у автомобілістів.
Тим не менш, фахівці-шинники стверджують, що це справедливо за умови, якщо швидкість машини не перевищуватиме 60-65 км/год. А краще рухатися ще повільніше. При цьому нагрівання шини, викликане обертанням у зім’ятому вигляді, виявиться мінімальним і цілісність її конструктивних елементів не порушиться.
Зараз водії розуміють, що сучасні шини не накопичують статичну електрику в процесі руху. Хоча на зорі розвитку автопрому через «статику» на колесах трапилося чимало пожеж. Згодом цю проблему вирішили. Але у сучасних колесах вона повернулася. Розвиток технології змусив шинників використовувати у гумі певний відсоток електропровідної сажі – задля зниження ваги шин. І тепер вони знову виробляють електроенергію на ходу. Щоб уникнути неприємностей, що викликаються цією обставиною, в конструкції коліс з’явилися ділянки зі спецгуми, що відповідають за заземлення.
Автовласники, стикаючись з описом рецептур гумової суміші шин, часто з великим скепсисом сприймають згадки там органічних олій, силіки та інших дивних інгредієнтів. Ми мимоволі ставимося до такої інформації як до чергового рекламного прийому. Тим часом деякі компанії-виробники і справді додають до складу гуми, наприклад, різні масла цитрусових. Справа тут не в боротьбі за екологію, а в тому, що завдяки цим природним сполукам нормалізується в’язкість гуми протектора при перегріві у русі. А з’єднання кремнію (славнозвісна «силіка», «силан» та інші) найсерйознішим чином (на 10—15%) покращують зчеплення колеса з мокрою дорогою та льодом.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.
Дивіться також: «Липучка» чи «шипи»: на яких зимових шинах краще зупинити вибір
